Лізинг персоналу в Східній Європі

Лізинг персоналу в Східній Європі описує цю практику, Працівники зі Східної Європи компаніям у Західній Європі через рекрутингову агенцію на обмежений період часу.

До переваг можна віднести:

• Гнучкість
• Економія витрат
• Швидкий підбір робочої сили
• Можливість реагування на сезонні коливання потреб у персоналі.

Оренда персоналу може мати сенс у різних ситуаціях:

• Якщо компанія тимчасово має підвищену потребу в персоналі. Це може бути, наприклад, під час піку сезону або під час виконання більшого проекту. Завдяки лізингу персоналу компанії можуть гнучко реагувати на ці піки без необхідності укладати довгострокові трудові договори. У вас є можливість найняти кваліфікованих працівників на потрібний період часу, а потім відпустити їх знову, щойно потреба буде задоволена.
• Якщо компанії потрібен певний досвід – будь то ІТ чи інша спеціалізована сфера – але вона не має відповідних ресурсів або не може знайти підходящого кандидата, наймання персоналу є варіантом. Крім того, лізинг персоналу також знімає навантаження з внутрішніх відділів персоналу компанії. Пошук відповідних кандидатів, а також адміністративні завдання, такі як складання контракту та нарахування заробітної плати, виконує зовнішній постачальник послуг.

Більше про тимчасову роботу >>> Більше про тимчасову роботу

Основними кроками та аспектами лізингу персоналу в Східній Європі є:

1. Правова база: кожна країна Східної Європи може мати різні правові норми щодо тимчасової зайнятості. Важливо розуміти місцеві трудові закони та правила, щоб переконатися, що оренда персоналу відповідає вимогам законодавства.

2. Постачальники кадрових послуг: компанії, яким потрібні тимчасові працівники, можуть звернутися до постачальників кадрових послуг (також відомих як агентства тимчасового працевлаштування або агентства тимчасового працевлаштування). Ці компанії часто мають базу даних кваліфікованих працівників.

3. Договори та контракти: угоди укладаються між постачальником кадрових послуг і компанією-замовником. Ці контракти регулюють такі аспекти, як тривалість тимчасової зайнятості, кваліфікація тимчасових працівників, плата за передачу в разі постійного поглинання та фінансові умови.

4. Набір та відбір: постачальник кадрових послуг набирає та відбирає кваліфікованих працівників відповідно до вимог компанії-замовника. Це можна зробити за допомогою співбесід, перегляду резюме та рекомендацій.

5. Використання тимчасових працівників: вибрані тимчасові працівники надаються компанії-замовнику на певний період часу для подолання тимчасових вузьких місць, компенсації сезонних піків або виконання спеціальних проектів.

6. Облік заробітної плати: нарахуванням заробітної плати тимчасових працівників займається кадрова служба. Компанія-замовник сплачує постачальнику кадрових послуг узгоджену плату за надані послуги.

Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина особливо відомі своєю добре підготовленою робочою силою у сфері лізингу персоналу.

Такі галузі, як Логістика, Виробництво, Будівництво, Промисловість та кейтерингу часто використовують лізинг персоналу зі Східної Європи.

Правові норми відрізняються в різних країнах, але, як правило, необхідно дотримуватися трудових договорів, законів про заробітну плату та охорону праці.

Максимальна тривалість робочого часу обмежена законом і варіюється від країни до країни.

Витрати складаються із заробітної плати працівника, гонорару кадрової агенції за працевлаштування та будь-яких додаткових пільг.

Співробітники часто мають хорошу підготовку, практичний досвід і мовні навички володіння державною мовою приймаючої компанії.

Ризики можуть виникати через несподівані скорочення, юридичні суперечки або недостатню кваліфікацію працівників.

Вільний рух робочої сили в межах ЄС дозволяє працівникам зі Східної Європи працювати в інших країнах ЄС, що полегшує лізинг персоналу.

Вартість тимчасових працівників може відрізнятися залежно від країни, галузі, досвіду та кваліфікації. Як правило, витрати на тимчасових працівників включають, окрім зарплати, витрати на соціальні виплати, гарантію роботи, страхування та, при необхідності, комісійні для компанії з тимчасового працевлаштування. Конкретну суму назвати складно, оскільки вона залежить від різних факторів. Однак важливо зазначити, що компанії можуть мати вищі витрати на тимчасових працівників, ніж на постійних працівників, оскільки вони також користуються послугами агентства тимчасової зайнятості.

Тимчасова робота та тимчасова робота часто використовуються як синоніми, але стосуються різних аспектів тимчасової зайнятості.

• Тимчасова робота: можуть стосуватися різних видів тимчасової зайнятості, включаючи проектну роботу, сезонну роботу тощо. Тимчасові працівники можуть бути найняті безпосередньо компанією або найнятими кадровим агентством. Тимчасова робота може регулюватися різними трудовими нормами та договорами.
• Тимчасова робота: зосереджено на оренді працівників компаніям на обмежений період часу. Працівників наймає компанія, що надає кадрові послуги, і їх надають компаніям. У багатьох країнах існують спеціальні закони та правила, які регулюють тимчасову зайнятість.

Комісія за переведення за тимчасову роботу стосується витрат, які компанія повинна заплатити, щоб прийняти тимчасового працівника на постійну роботу. Ця плата за передачу також відома як плата за поглинання або витрати на поглинання. Важливо зазначити, що точна сума комісії за переведення залежить від різних факторів, включаючи регіональні закони, політику компанії та індивідуальні договірні домовленості між постачальником персоналу, тимчасовим працівником і компанією, яка наймає тимчасового працівника.

У багатьох випадках плата за переведення може бути заздалегідь визначеною платою, встановленою в контракті між кадровою агенцією та компанією-клієнтом. Ця плата може включати відсоток від річної зарплати тимчасового працівника або іншу узгоджену формулу. Сума також може залежати від того, скільки часу тимчасовий працівник працює в компанії.

Бажано перевірити точні умови та витрати в договорі між постачальником кадрових послуг і компанією-замовником, щоб отримати ясність щодо комісії за переказ. Ці угоди можуть значно відрізнятися залежно від країни, галузі та політики компанії.

На перший погляд тимчасовий працівник може здатися дорожчим, ніж постійний працівник, оскільки для компанії тимчасового працевлаштування можуть виникнути додаткові витрати, такі як плата за працевлаштування та націнки.

Однак, розглядаючи витрати, слід також враховувати, що тимчасові працівники зазвичай не мають довгострокових зобов’язань від компанії. Це означає, що немає постійних витрат на соціальні виплати, такі як медичне страхування, пенсійне страхування або право на відпустку. Крім того, компанія може гнучко реагувати та регулювати кількість тимчасових працівників залежно від потреб та ситуації замовлення.

Ще один фактор – продуктивність. Тимчасові працівники можуть швидше ознайомитися з новими завданнями та можуть гнучко збільшувати потужність у години пік. Це може підвищити продуктивність компанії.

Тому неможливо однозначно сказати, чи коштує тимчасовий працівник дорожче за постійного. Витрати та вигоди залежать від різних факторів, таких як тривалість використання, сфера відповідальності, ноу-хау та потреба в гнучкості. Кожна компанія повинна індивідуально визначити, яка форма зайнятості є найбільш економічним варіантом.